РОЗДРАТУВА́ННЯ, РОЗДРАТО́ВАННЯ, я, с. Дія і стан за знач. роздратува́ти, роздрато́вувати і роздратува́тися, роздрато́вуватися. Тихович бігає по хаті в нервовому роздратуванні (Коцюб., І, 1955, 222); Вкладає [Аркадій Валеріанович] своє роздратування в холодні ввічливі слова, під якими аж шипить презирство до шурина (Стельмах, І, 1962, 283); В голосі Савичева чулося нетерпіння і навіть стримане роздратування (Перв., Дикий мед, 1963, 29); З очей вичитувала [Маруся] кожне бажання, берегла від найменшого роздратовання, від найменших турбот (Хотк., II, 1966, 56).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 670.