РОЗДРІ́БНЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до роздрібни́ти. У шихту вводять роздрібнене на порошок паливо. При випалюванні воно згоряє, завдяки цьому зростає міцність готової продукції [цегли] (Роб. газ., 16.VII 1966, 1).
2. у знач. прикм., перен. Який складається з окремих частин; розчленований. Роздрібнене сільське господарство царської Росії грунтувалося на ручній виснажливій праці (Колг. Укр., 10, 1957, 5); // Роз’єднаний, розпорошений. — Перемоги не буде з нашими роздрібненими силами й такими занепадницькими розмовами (Ле, Наливайко, 1957, 327).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 670.