Що oзначає слово - "роздуватися"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


РОЗДУВА́ТИСЯ і рідше РОЗДИМА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., РОЗДУ́ТИСЯ, розду́юся, розду́єшся і рідше розідму́ся, розідме́шся; мин. ч. розду́вся, лася, лося; док.

1. Починати горіти сильніше внаслідок припливу повітря; // Починати яскраво палати (про вогонь, пожежу, полум’я і т. ін.).

2. перен. Ставати більшим, великим за розмахом, поширенням і т. ін.; // Збільшуватися внаслідок розширення. Коли .. увесь колективний маєток зібрати в одне місце та привести до ладу, то і збоку людям буде видно, що роздувається неабияке господарство (Чорн., Потік.., 1956, 295).

3. Збільшуватися в об’ємі; надуватися. Дуже в нього на грудях розпухло (ото все та аорта роздимається) (Л. Укр., V, 1956, 157); // Реагуючи на певні психологічні або фізіологічні подразники, збільшуватися в об’ємі (про щоки, губи, ніздрі і т. ін.). Розкидавшись і розкрившись, спить на своєму матраці Петруня… Уші у його в сонного горять, роздуваються ніздрі (Вас., II, 1959, 67); Щоки у хлопця роздулися від захованих під ними монет (Собко, Скеля.., 1961, 12); // Збільшуватися в об’ємі, розходячись у різні боки; здуватися. Хмара, вже зовсім чорна,.. здригалася від грому і, роздуваючись на всі боки, грізно сунула на Вужаче (Юхвід, Оля, 1959, 51); Як не вигріває Марія жаром.. кутки, а вони брудними коржами роздуваються від долівки до самої стелі (Стельмах, І, 1962, 230).

4. перен., розм. Проявлятися з надмірною інтенсивністю. — Все це веде до того, що штучно роздувається в дітей честолюбство (Донч., V, 1957, 383); Його вражений гонор роздувався, наче пухир глибоководної риби, яку витягли на поверхню (Жур., Вечір.., 1958, 110).

5. Розсуватися, розходитися в різні боки від подуву вітру, коливатися. Летить [пан сотник] попід небесами: руками бовта, мов крилами, черкеска йому роздувається, ногами дрига (Кв.-Осн., II, 1956, 201); Широкі пташині крила розкинулись, як вітрила, і пір’я туго роздувається (Донч., II, 1956, 288); Поли його ватянки роздималися (Кучер, Прощай.., 1957, 100).

6. розм., рідко. Починати сильно віяти, дути (про вітри). Прокляті вітри роздулися, А море з лиха аж реве (Котл., І, 1952, 67).

7. тільки недок. Пас. до роздува́ти, роздима́ти 1 — 4.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 672.