РОЗЖВА́КАТИ і рідко РОЗЖВЯ́КАТИ, аю, аєш, док., розм. Те саме, що розжува́ти. Перше розжвакай, що маєш робити або казати (Номис, 1864, № 3484); Таке жилаве тісто, що й не розжвякаєш (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 678.