РОЗЗУВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., РОЗЗУ́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док. Скидати взуття з своїх ніг. Ліг він на піл, не роззуваючись, тільки свиту скинув (Гр., І, 1963, 257); Від прудкої ходи Остапові зробилося душно. Він сів на межі й роззувся (Коцюб., І, 1955, 340).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 680.