РОЗЗЯ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗЗЯ́ПИТИ, плю, пиш; мн. роззя́плять; док., перех., розм. Те саме, що роззявля́ти; // Відчиняти, відкривати, перев. широко (ворота, двері і т. ін.). Оце роззяпив двері, як теща рот. (Номис, 1864, № 3160).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 681.