РОЗЗЯ́ПЛЮВАТИСЯ, юється, недок., РОЗЗЯ́ПИТИСЯ, питься; мн. роззя́пляться; док., розм. То саме, що роззявля́тися; // Розхристуватися (про сорочку). [Xрапко:] Сорочка цяцькована, а груднина роззяпилася — світить! (Мирний, V, 1955, 137).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 681.