РОЗКА́ТКА, и, ж. Дія за знач. розка́чувати1. Значно подовжують роботоздатність машин сучасні методи зміцнення деталей термохімічною обробкою, наплавкою деталей твердими сплавами, накаткою їх поверхні і розкаткою отворів (Ком. Укр., 11, 1964, 15); Оператора руки вправні Вертають назад його [злиток металу] на розкатку (Шпорта, Запоріжці, 1952, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 690.