РОЗКИСА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до розкиса́ти. Більшість [селян] не рухається з місця, терпляче пересиджуючи лиху годину по своїх розкисаючих ковчегах (Гончар, Таврія, 1952, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 698.