РОЗКО́П, у, ч., рідко. Розкопане місце. На глибині близько 2,5 метра культурні нашарування закінчувались, і в розкопі деінде почав проступати материк (Наука.., 3, 1972, 31).
∆ Заклада́ти (закла́сти) розко́п — починати вести розкопки (у 2 знач.). З землі добуто уламки кісток, залишки вугілля, попіл… А коли заклали розкоп, уже перші шурфи підтвердили передбачення: тут під землею знаходиться ще одне палеолітичне житло (Знання.., 1, 1971, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 707.