РОЗКОРКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розкоркува́ти; // у знач. прикм. Повернувшись з ломбарду, Швейк застав фельдкурата перед розкоркованою пляшкою горіхівки (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 114).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 709.