РОЗКО́ШЛАТИ, аю, аєш, док., перех. Розтріпати, зробити кошлатим; // Скуйовдити (волосся). Увійшов чорнявий його товариш, скинувши з голови на стіл картуз свій, по-молодецькому розкошлавши рукою своє чорне густе волосся (Гог., Вибр., перекл. Хуторяна і Шмиговського, 1948, 354); Вітек знову розкошлав чуб і розправив борти студентської тужурки (Смолич, Світанок.., 1953, 398).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 711.