РОЗКУ́ДЛАНІСТЬ, ності, ж., розм. Стан за знач. розку́дланий 2, 3. Оператор, що часто перед тим ходив ніби сонний, .. тепер з виглядом Чапая на полі бою, в дикій своїй розкудланості випростається, зиркне сюди, гляне туди, миттю оцінить все (Гончар, Циклон, 1970, 146).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 718.