РОЗКУМА́ННЯ, я, с., розм. Дія і стан за знач. розкума́тися. Згадали одрадяни те чудне покумання, а ще чудніше розкумання (Мирний, IV, 1955, 238).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 719.