РОЗКУ́ЩЕНИЙ, а, е. Який розрісся кущем (кущами), розкущився (перев. про посіви зернових культур). Посіви пшениці увійшли в зиму добре розкущені (Хлібороб Укр., 3, 1970, 11); Практика підтверджує, що добре розкущені й укорінені рослини менше терплять від несприятливих умов зимою (Колг. Укр., 6, 1957, 24); *Образно. На небі ріденькі, ще не розкущені сходи зірок, на вулиці незрозуміла метушня, лайка, голосіння (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 603).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 721.