РОЗЛА́ДНАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до розладна́ти. Шостак не діждався критичного моменту.. і вискочив із своєю сотнею на розладнані війська Ружинського (Ле, Наливайко, 1957, 314).
2. у знач. прикм., перен. Розміщений безладно, без належного порядку. Катря звільнила руку, підвелася, як у сні, постояла біля пня, а потім.. пішла туди, де крізь розладнаний стрій дерев ще виднілося стемніле небо (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 226).
3. у знач. прикм. Який розладнався, став непридатним для використання внаслідок несправності окремих частин, деталей, вузлів і т. ін. (про машини, механізми, знаряддя, пристрої і т. ін.). Розладнані транспортні засоби.
4. у знач. прикм. З порушенням нормальної діяльності, функціонування яких-небудь органів; дуже ослаблений, підірваний (про здоров’я, нервову систему
і т. ін.). Однак розладнане здоров’я примусило його [Д. І. Менделєєва] виїхати на південь, до Сімферополя (Наука.., 2, 1959, 48); // З порушенням нормального перебігу (про функції організму). Є люди, які дуже терплять від того, що у них розладнаний сон (Знання.., 3, 1968, 28).
5. у знач. прикм. З порушенням ладу у звучанні (про музичні інструменти і т. ін.). Він увесь вечір тарабанив полечки, вальси, краков’яки й мазурки на розладнаному піаніно (Перв., Дикий мед, 1963, 32).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 722.