РОЗЛИВНИ́Й, а́, е́.
1. Признач. для розливу (у 1 знач.). Ходили ми з кошовим по відбудованій домні № 3, бачили.. цехове господарство, електрообладнання, розливну машину… (Вишня, І, 1956, 330); Коли ківш з вилитим металом переміщують по розливному прольоту, піч повинна вже бути очищена від шлаку та лишків металу (Роб. газ., 13.I 1966, 2).
2. Який продається на розлив (у 1 знач.), у тару покупця або для пиття на місці. Розливне вино.
3. Який широко розливається, заповнюючись водою (про водоймище). Розливсь Дніпро й далеко заточивсь у луку розливним затоком (Вовчок, І, 1955, 316).
4. перен. Дуже дзвінкий, голосний, з переливами. Ранкові промені гілля густу намітку Пронизували. Враз почувся з гущини Розливний тенорок (Рильський, Поеми, 1957, 235).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 726.