РОЗЛИ́ВЧАСТИЙ, а, е, рідко.
1. Який часто розливається, має властивість дуже розливатися (про водоймище). Розливчаста ріка (Сл. Гр.).
2. перен. Нечіткий, невиразний. Тіні од дерева були неясні, не різкі, а м’які, розливчасті, неначе потрушені пилом (Н.-Лев., VII, 1966, 285).
3. перен. Дуже дзвінкий, голосний, з переливами. Сидить та зубрить дівча на своїм чабанськім відлюдді, а він ще й досі чує на собі її гарячі руки,.. чує сміх її сріблястий, розливчастий (Гончар, Тронка, 1963, 105).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 726.