РОЗЛЮБЛЯ́ТИСЯ, я́ється і РОЗЛЮ́БЛЮВАТИСЯ, юється, недок., РОЗЛЮБИ́ТИСЯ, лю́биться; мн. розлю́бляться; док., розм.
1. Те саме, що розлюбля́ти. — Ох! дайте зілля мні [мені] напитись, Щоб серцю можна розлюбитись, Утихомиритись на час (Котл., І, 1952, 85).
2. тільки док. Перестати любити один одного.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 731.