РОЗЛЯ́ПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розля́пати 1. В шумі яворів на теплім небокраї неначе запеклась розляпаная кров… (Сос., І, 1957, 290).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 733.