РОЗЛІ́НЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., РОЗЛІНУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся і РОЗЛІНИ́ТИСЯ, ліню́ся, лі́нишся, док. Ставати ледачим; звикати до лінощів. [Павленко:] Галя нехай вчить уроки. Тітка Маруся вже й так мені казала, що зовсім дівчина розлінувалася (Крот., Вибр., 1959, 474); Любий кротик — Чорна шубка, Чорний ротик — Розлінився В самий край: Не виходить Навіть в гай (Стельмах, V, 1963, 370).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 727.