РОЗЛІНІ́ЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розліні́яти. Вона перегортала акуратно розлініяні сторінки (Донч., V, 1957, 326).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 727.