РОЗЛІ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗЛІЧИ́ТИСЯ, лічу́ся, лі́чишся, док., заст. Рахувати, лічити. Багатий тут на смерть гнівився, Що він з грішми не розлічився, Кому і кілько треба дать (Котл., І, 1952, 143); — Коли це йде щось чорне, чорне, .. у нього чотири ноги, а, як розлічитись добре, то й десять … (Григ., Вибр., 1959, 98).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 728.