РОЗМАГНІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗМАГНІ́ТИТИ, і́чу, і́тиш, док., перех.
1. Позбавляти яке-небудь фізичне тіло, прилад і т. ін. магнітних властивостей. Розмагнічувати металеву голку.
2. перен., розм. Викликати в кого-небудь стан бездіяльності, безвольності, пасивності; позбавляти когось активності, енергії. — Ти знаєш, що робиш злочин? Ти розмагнічуєш увесь клас! (Донч., V, 1957, 366); — Адже страх, який так розмагнітив тебе, це ж страх не за своє життя, а за життя товариша (Головко, II, 1957, 587); Що не кажи, а демобілізаційний папірець у кишені трохи розмагнітив усіх нас — ми відчули себе вільними птицями (Перв., Опов.., 1970, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 733.