РОЗМАНІ́ЖИТИСЯ, жуся, жишся, док., розм.
1. Почати надто манірно поводитися, виявляючи неприродну ніжність, зайву сентиментальність. [Катря:] Ходім вже, мій голубчику волохатенький, в хату. (Лащиться до нього). [Яким:] Ач, розманіжилась! (Крон., II, 1958, 352); // Стати надто чутливим, сентиментальним. — Сину мій, дитино,— здригаючись, впала йому на груди.— Це ж не тебе катують?..— Ану, виходьте звідси. Розманіжились. Дома теж зможете рюмсати! — гримнув на матір і сина Палилюлька (Стельмах, II, 1962, 87).
2. перен., розм. Розслабитися, стати млявим. Він трохи сп’янів і сидів похнюпившись, спустивши вниз руки.— Чого розманіжився? (Гр., II, 1963, 447).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 735.