РОЗМЕ́ЛЮВАЛЬНИЙ, а, е. Признач. для розмелювання. Цукор-пісок по елеватору подається у розмелювальний механізм. Звідси потрапляє в бункер, де готова пудра насипається в мішки (Веч. Київ, 19. VII 1956, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 738.