РОЗМО́ВОНЬКА, и, ж. Пестл. до розмо́ва. Ой я в виру воду беру, на камені стою, Люба мені розмовонька, миленький, з тобою (Коломийки, 1969, 140); У коханій розмовоньці Швидко ніч проходить, Блідне місяць, гаснуть зорі, І сонечко сходить… (Л. Укр., І, 1951, 322).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 747.