РОЗМОРДО́ВАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до розмордува́ти. Від злісного ривка юнак поточився наперед .. і ледве не впав просто під ноги розмордованої цим хвилинним настроєм юрби озвірілої шляхти (Ле, Хмельницький, І, 1957, 120).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 748.