РОЗМІ́ННИЙ, а, е. Признач для розміну чого-небудь (перев. грошей). Розмінний банк; Розмінна каса; // Який використовується для розміну. *Образно. Купка мільярдерів і мільйонерів безконтрольно розпоряджається всім багатством капіталістичного світу, перетворює життя цілих націй в розмінну монету заради своїх корисливих цілей (Програма КПРС, 1961, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 742.