РОЗМІ́ТНИК, а, ч. Робітник, фахівець з розмічання. Розмітнику Пахомову порадили оволодіти ще однією професією (Автом., Щастя .., 1959, 82); Незабаром після війни почав [Романченко] працювати .. стругальником, потім, фрезерувальником, розмітником (Роб. газ., 20.I 1966, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 744.