РОЗМІЧА́ЛЬНИЙ, а, е. Признач. для розмічання чого-небудь. Вимірювальні і розмічальні інструменти треба систематично оглядати, ремонтувати їх при пошкодженні (Стол.-буд. справа, 1957, 96); Навкруги степ, пісок. Осіння негода. Кілька тимчасових будиночків. На майданчику — розмічальні кілки (Веч. Київ, 10.II 1964, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 744.