РОЗМІ́ШУВАТИ1, ую, уєш, недок., РОЗМІСИ́ТИ, ішу́, і́сиш, док., перех. Місячи, розминати що-небудь, перетворюючи його в густу, в’язку масу. В тім потоці напоювали пастухи худобу, згонили її перед містком у долину над потік. Через те худоба так розмішувала дорогу (Март., Тв., 1954, 454); Дощ лив уже другу добу, грузовики і бронетранспортери розмісили грязь, а їхати доводилось без фар (Дмит., Наречена, 1959, 113).
РОЗМІ́ШУВАТИ2, ую, уєш, недок., РОЗМІША́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Мішаючи, розводити, розбавляти що-небудь рідке або сипке, надаючи йому рівномірної густоти чи складу. Начальник знову сів і почав розмішувати цукор у склянці (Ю. Янов., IV, 1959, 107); Біля мурів працювало багато людей, одні тесали каміння, інші розмішували розчин (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 553); Гіпсувати солонці найкраще в паровому полі, де є змога добре розмішати гіпс з грунтом (Наука.., 11, 1956, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 745.