РОЗНО́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розно́сити 1. На обох прості чоботи, в самий раз для осені, тільки в сина маленькі, ще не розношені, а в батька великі (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 115).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 752.