РОЗПАДА́ННЯ, я, с. Дія за знач. розпада́тися1. Друга їх [філософів] помилка в тім, що границі вони не поклали Для розпадання матерії; не визнають вони також І неподільних частин, на які розділяються речі (Зеров, Вибр., 1966, 146).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 754.