РОЗПА́ДИНА, и, ж. Глибока тріщина між горами або на поверхні грунту; ущелина. Кам’яні шпилі Яйли рожевіли на небі, синій морок ховався по розпадинах скель (Коцюб., І, 1955, 290); // Вузька долина, заглиблене місце на поверхні землі; западина, улоговина. Село їхнє Хмарине невелике, причаїлось в розпадині між балками, не дуже його збоку й помітиш (Гончар, Циклон, 1970, 42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 755.