РОЗПАЙО́ВАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до розпаюва́ти; // розпайо́вано, безос. присудк. сл. Коли всі земляні роботи було скінчено.., бойовий припас знесено й розпайовано до потреби по таборах козачих, тоді пан сотник зібрав усіх оборонців край своєї мажі (Стар., Облога.., 1961, 33).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 755.