РОЗПА́ЛЮВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до розпа́лювати. В часи страхітливої національної польсько-української ворожнечі, розпалюваної буржуазією обох націй, він мав мужність без вагання подати дружню руку передовим українським письменникам (Рад. літ-во, 2, 1963, 145).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 756.