РОЗПИ́ЛЮВАТИ1 див. розпиля́ти1.
РОЗПИ́ЛЮВАТИ2, юю, юєш, недок., РОЗПИЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех. Розрізувати пилкою або напилком на частини (дерево, метал і т. ін.). Спиляли [хлопці] старого осокора, привезли у двір, і Тимко з Прокопчуком розпилювали його (Тют., Вир, 1964, 358); Трос біля стовпа було надпиляно. Тут хтось працював терпугом.. Розпиляв металевий канат на дев’ять десятих (Трубл., І, 1955, 102).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 761.