РОЗПИ́ТУВАННЯ, я, с. Дія за знач. розпи́тувати.
Почалося розпитування, як живеться-можеться, чого се Антон Петрович приїхав у губернію (Мирний, III, 1954, 266); Посипались запитання, вигуки, сміх і знову розпитування (Довж., І, 1958, 385).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 764.