РОЗПЛА́КАТИСЯ, а́чуся, а́чешся, док.
1. Почати сильно плакати. Охопило [Олену] почуття безпорадності, потреба захисту. Вона не витримала, розплакалася (Тют., Вир, 1964, 109).
2. перен., розм. Почати дуже скаржитися, намагаючись викликати співчуття, жалість. [Горлов:] Базіка! Що він знає про війну громадянську? Під стіл пішки ходив, коли ми чотирнадцять держав били. І поб’ємо будь-якого ворога.. А він розплакався (Корн., II, 1955, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 766.