РОЗПЛА́СТУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПЛАСТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Класти пластом, навзнак або на груди, обличчям донизу. Засуджених роздягають [гайдуки] і розпластують на лавах у челядницькій (Бурл., О. Вересай, 1959, 108).
2. Широко розставляти, розводити в боки, сторони (руки, крила). Досить Софійці наблизитися, як він [гусак] відразу ж витягає шию, розпластує довгі крила (Дім., Ідол, 1961, 6); Заячав мій лебідь білий, Вгору голову підняв, Стріпонувся і без сили В хвилях крила розпластав (Щог., Поезії, 1958, 446); — Гайда до компанії! — розпластав короткопалі руки Масло і потягнув хлопців у їдальню (Хижняк, Невгамовна, 1961, 162); // перев. док. Широко, вільно розкинути в різні боки (гілки, листя і т. ін.). Ялина впала, розпластавши гілля, мов руки, і глибоко пірнула в сніг (Епік, Тв., 1958, 166); // Розправляти що-небудь згорнуте, складене. Швидко перебігши вулицю, обмазав [Володя] стовп клейстером і одним махом розпластав на ньому листок (Петльов., Хотинці, 1949, 21).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 767.