РОЗПЛА́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПЛАТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Розбирати (рибу), розділяючи на дві половини. Доставши рибу.., принеси додому, розплатай (Чуб., І, 1872, 75); // розм. Розрізувати, розтинати кого-, що-небудь. Камерта висадив з кульбаки, Ансула в ад послав по раки, А Луку пузо розплатав (Котл., І, 1952, 260).
2. рідко. Те саме, що розпла́стувати. Схопили мене, беркиць так, як жабу, на ряденце і розплатали… Я кричу (Стор., І, 1957, 113); Під склом мого письмового столу лежить цікава фотографія.. Вид незвичайний: чоловік у льотних обладунках розплатав руки і пливе під стелею [космічного] корабля (Рад. Укр., 25.VІІІ 1962, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 767.