РОЗПЛИ́ВЧАСТИЙ, а, е.
1. Який розпливається по поверхні чого-небудь. Шторми викидали до їхніх ніг морську траву й розпливчастих, як холодець, морських медуз (Ю. Янов., II, 1958, 47).
2. Який не має чітких обрисів; невиразний. Із темряви вирізувалися розпливчасті контури страховищ, чорних, волохатих (Вас., І, 1959, 310); Двері в світлицю були нещільно причинені, крізь шпару пробивалася розпливчаста смужка тьмяного світла (Голов., Тополя.., 1965, 285).
3. перен. Позбавлений чіткості, ясності, конкретності; не досить визначений. Експлуататорським класам вигідно було й саме поняття народу зробити розпливчастим, аморфним, перетворити в якусь категорію духу (Талант.., 1958, 198).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 769.