РОЗПЛУ́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розплу́тати; // розплу́тано, безос. присудк. сл. Пакет розірвано. Розплутано бинти… (Бажан, Вибр., 1940, 166).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 770.