РОЗПЛУ́ТУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗПЛУ́ТАТИСЯ, аюся, аєшся, док.
1. Розправлятися, розмотуватися або розв’язуватися; переставати бути заплутаним, туго зв’язаним і т. ін. Розплутався вузол.
2. перен. Ставати простим, ясним, зрозумілим, легким для сприйняття (про щось складне, заплутане); з’ясовуватися. Поминуло вже три місяці, відколи завелася суперечка за ту пересельську землю, а справа ще й досі ніяк не розплуталася (Гр., II, 1963, 377).
3. перен. Позбуватися чого-небудь небажаного, обтяжливого. — Діла-а… Ну, брат, Залужний, я вже бачу — не зносити тобі голови. З одним не розплутався, а вже нову загадку загадав (Збан., Малин. дзвін, 1958, 257).
4. тільки недок. Пас. до розплу́тувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 771.