РОЗПОЗИЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗПОЗИ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Позичати, роздавати у борг що-небудь багатьом. Охрім був чоловік такий добрячий.. Розпозичав гроші то тому, то іншому (Вовчок, І, 1955, 95); Гроші тато людям розпозичили, та й нема, а оце б треба (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 774.