РОЗПОЛОВИ́НИТИ, ню, ниш, док., перех., розм. Розрубати, розбити пополам. Добру колоду таким кулаком розполовинити можна (Мур., Бук. повість, 1959, 238).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 775.