РОЗПРОЩА́ННЯ, я, с., рідко. Дія за знач. розпроща́тися.
На розпроща́ння — перед розставанням. На розпрощання учителька строго-настрого наказала Масі з хлопками не сходитись (Свидн., Люборацькі, 1955, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 781.