РОЗПУ́ЧНИЙ, а, е, діал. Розпачливий. Вітчизни берег милий Зникав і зник, І рвався мій безсилий, Розпучний крик (Граб., І, 1959, 93).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 785.