РОЗПІ́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розпі́нити. Не поглянула [Наталя] ані разу на нас. Здавалося, в тій хвилі займає її найбільше розпінений потік, що товкся шалено коло деревини (Коб., III, 1956, 254).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 766.